бетон

БЕТО́Н, у, ч. Будівельний матеріал, виготовлений з суміші твердих матеріалів (гравію, піску, щебеню, глини і т. ін.) і цементу або іншої в’яжучої речовини.

Пісок, крейда, глина, відходи металургійної та енергетичної промисловості — от і все, що потрібне для одержання силікатного бетону (Наука.., 1, 1963, 55);

По під’їзних дорогах ешелони везли бетон, залізо і граніт (Перв., II, 1958, 63);

*У порівн. Земля була мерзла і тверда, як бетон (Тют., Вир, 1964, 481).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

бетон — бето́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
бетон — -у, ч. Будівельний матеріал, виготовлений із суміші твердих матеріалів (гравію, піску, щебеню, глини і т. ін.) і цементу або іншої в'яжучої речовини. Великий тлумачний словник сучасної мови
бетон — БЕТО́Н, у, ч. Будівельний матеріал, вигот. із суміші твердих матеріалів (гравію, піску, щебеню, глини і т. ін.) і цементу або іншої в'яжучої речовини. По під'їзних дорогах ешелони везли бетон, залізо і граніт (Л. Словник української мови у 20 томах
бетон — бето́н (франц. betone, від лат. bitumen – смола) будівельний матеріал, суміш в’яжучої речовини (напр., цементу), води і різних заповнювачів (піску, гравію або щебеню). З Б. виготовляють великі панелі, блоки, зводять різні споруди. Словник іншомовних слів Мельничука
бетон — Будівельний матеріал; одержують внаслідок зв'язування і отвердіння суміші в'яжучої речовини (найчастіше цементу), наповнювача (дрібного гравію) та води; крихкий матеріал, для збільшення міцності в нього закладають арматуру (армований б.). Універсальний словник-енциклопедія
бетон — Бето́н, -ну, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
бетон — (фр. < лат. — гірська смола) Ущільнена суміш щебеня, гальки, гравію з розчином цементу або інших в'яжучих речовин, яка після висихання набуває велику твердість. Архітектура і монументальне мистецтво