бетон
Будівельний матеріал; одержують внаслідок зв'язування і отвердіння суміші в'яжучої речовини (найчастіше цементу), наповнювача (дрібного гравію) та води; крихкий матеріал, для збільшення міцності в нього закладають арматуру (армований б.).
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бетон — бето́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- бетон — -у, ч. Будівельний матеріал, виготовлений із суміші твердих матеріалів (гравію, піску, щебеню, глини і т. ін.) і цементу або іншої в'яжучої речовини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бетон — БЕТО́Н, у, ч. Будівельний матеріал, вигот. із суміші твердих матеріалів (гравію, піску, щебеню, глини і т. ін.) і цементу або іншої в'яжучої речовини. По під'їзних дорогах ешелони везли бетон, залізо і граніт (Л. Словник української мови у 20 томах
- бетон — бето́н (франц. betone, від лат. bitumen – смола) будівельний матеріал, суміш в’яжучої речовини (напр., цементу), води і різних заповнювачів (піску, гравію або щебеню). З Б. виготовляють великі панелі, блоки, зводять різні споруди. Словник іншомовних слів Мельничука
- бетон — Бето́н, -ну, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бетон — БЕТО́Н, у, ч. Будівельний матеріал, виготовлений з суміші твердих матеріалів (гравію, піску, щебеню, глини і т. ін.) і цементу або іншої в’яжучої речовини. Словник української мови в 11 томах
- бетон — (фр. < лат. — гірська смола) Ущільнена суміш щебеня, гальки, гравію з розчином цементу або інших в'яжучих речовин, яка після висихання набуває велику твердість. Архітектура і монументальне мистецтво