бетель
БЕ́ТЕЛЬ, ю, ч.
1. Азіатська тропічна рослина родини перцевих з пряними листками, пекучими на смак.
Бетель дикий росте в тропічній Азії, де й вирощувався заради пряного листя (з наук.-попул. літ.).
2. Суміш для жування із листя цієї рослини, насіння ареки і незначної кількості негашеного вапна.
У Бутані, як і в Індії, жують бетель. Але вона жувала не бетель, бо її зуби були білі, мов сніг (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бетель — бете́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- бетель — -ю, ч. 1》 Кущова рослина родини перцевих. 2》 Суміш листків цієї рослини, насіння ареки та невеликої кількості негашеного вапна, що вживається для жування й збуджує нервову систему. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бетель — бете́ль (португ. betel, з малабарської) 1. Кущова рослина родини перцевих, яку культивують у тропічній Азії заради пряного листя. 2. Суміш листків цієї рослини, насіння ареки та невеликої кількості негашеного вапна, що вживається для жування й збуджує нервову систему. Словник іншомовних слів Мельничука
- бетель — 1. кущова рослина родини перцевих, яку культивують у тропічній Азії заради пряного листя; 2. суміш листків цієї рослини, насіння ареки та невел. кількості негашеного вапна, що вживається для жування і збуджує нервову систему; вживається, зокрема, в Пд. Азії, Малайзії та на Мадаґаскарі. Універсальний словник-енциклопедія