бетель

БЕ́ТЕЛЬ, ю, ч.

1. Азіатська тропічна рослина родини перцевих з пряними листками, пекучими на смак.

Бетель дикий росте в тропічній Азії, де й вирощувався заради пряного листя (з наук.-попул. літ.).

2. Суміш для жування із листя цієї рослини, насіння ареки і незначної кількості негашеного вапна.

У Бутані, як і в Індії, жують бетель. Але вона жувала не бетель, бо її зуби були білі, мов сніг (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бетель — бете́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бетель — -ю, ч. 1》 Кущова рослина родини перцевих. 2》 Суміш листків цієї рослини, насіння ареки та невеликої кількості негашеного вапна, що вживається для жування й збуджує нервову систему. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бетель — бете́ль (португ. betel, з малабарської) 1. Кущова рослина родини перцевих, яку культивують у тропічній Азії заради пряного листя. 2. Суміш листків цієї рослини, насіння ареки та невеликої кількості негашеного вапна, що вживається для жування й збуджує нервову систему. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. бетель — 1. кущова рослина родини перцевих, яку культивують у тропічній Азії заради пряного листя; 2. суміш листків цієї рослини, насіння ареки та невел. кількості негашеного вапна, що вживається для жування і збуджує нервову систему; вживається, зокрема, в Пд. Азії, Малайзії та на Мадаґаскарі. Універсальний словник-енциклопедія