брандер

бра́ндер

(нім. Brander, від Brand – горіння, пожежа)

судно, навантажене горючою або вибуховою речовиною. Його застосовували для підпалювання ворожих кораблів.

Значення в інших словниках

1. брандер — бра́ндер іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. брандер — -а, ч. Судно, навантажене займистою чи вибуховою речовиною, яке застосовували для підпалювання ворожих кораблів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брандер — БРА́НДЕР, а, ч., мор. 1. В епоху вітрильного флоту – судно, навантажене горючими і вибуховими речовинами, признач. для підпалювання ворожих кораблів.  Словник української мови у 20 томах