бригадир

бригади́р

(нім. Brigadier, від франц. brigadier)

1. Керівник виробничої бригади.

2. Військовий чин, середній між полковником і генералом, введений у Росії Петром І і скасований Павлом.

3. Унтер-офіцер у деяких родах військ, а також у жандармерії Франції, що відповідає капралові в піхоті.

Значення в інших словниках

1. бригадир — бригади́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бригадир — -а, ч. 1》 Керівник виробничої бригади. 2》 заст. У Росії 18 ст. – військовий чин, середній між полковником і генералом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бригадир — Ватажок, орудар, провидця, ланковий, десяцький, див. старший  Словник чужослів Павло Штепа
4. бригадир — БРИГАДИ́Р, а, ч. 1. Керівник виробничої бригади. Сашкова мати, Марина Чайка, – найкращий бригадир у рибальській артілі (О. Донченко); Василь став бригадиром .. Залишив батьківський дім, поселився в гуртожиток (О.  Словник української мови у 20 томах
5. бригадир — Де бригадир ледащо, там бригада ні на що. Де немає доброго керівника, там порядку не буде.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. бригадир — А, ч., злоч. Головний у злочинному колі.  Словник сучасного українського сленгу
7. бригадир — БРИГАДИ́Р, а, ч. 1. Керівник виробничої бригади. Сашкова мати. Марина Чайка, — найкращий бригадир у рибальській артілі (Донч., II, 1956, 367); Нас чотири трактористи з бригадиром на чолі, тільки сіли на машини — так і крешем по землі… (Тич.  Словник української мови в 11 томах
8. бригадир — рос. бригадир (нім. Brigadier, від фр. brigadier) — 1. Керівник робітничої або с.-г. бригади. 2. У військових формуваннях окремих держав — командир військового підрозділу.  Eкономічна енциклопедія