бригадир —
-а, ч. 1》 Керівник виробничої бригади. 2》 заст. У Росії 18 ст. – військовий чин, середній між полковником і генералом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бригадир —
Ватажок, орудар, провидця, ланковий, десяцький, див. старший
Словник чужослів Павло Штепа
бригадир —
БРИГАДИ́Р, а, ч. 1. Керівник виробничої бригади. Сашкова мати, Марина Чайка, – найкращий бригадир у рибальській артілі (О. Донченко); Василь став бригадиром .. Залишив батьківський дім, поселився в гуртожиток (О.
Словник української мови у 20 томах
бригадир —
Де бригадир ледащо, там бригада ні на що. Де немає доброго керівника, там порядку не буде.
Приповідки або українсько-народня філософія
бригадир —
А, ч., злоч. Головний у злочинному колі.
Словник сучасного українського сленгу
бригадир —
бригади́р (нім. Brigadier, від франц. brigadier) 1. Керівник виробничої бригади. 2. Військовий чин, середній між полковником і генералом, введений у Росії Петром І і скасований Павлом. 3. Унтер-офіцер у деяких родах військ, а також у жандармерії Франції, що відповідає капралові в піхоті.
Словник іншомовних слів Мельничука
бригадир —
БРИГАДИ́Р, а, ч. 1. Керівник виробничої бригади. Сашкова мати. Марина Чайка, — найкращий бригадир у рибальській артілі (Донч., II, 1956, 367); Нас чотири трактористи з бригадиром на чолі, тільки сіли на машини — так і крешем по землі… (Тич.
Словник української мови в 11 томах
бригадир —
рос. бригадир (нім. Brigadier, від фр. brigadier) — 1. Керівник робітничої або с.-г. бригади. 2. У військових формуваннях окремих держав — командир військового підрозділу.
Eкономічна енциклопедія