будда

бу́дда

(санскр. Буддха, букв. – просвітлений)

у буддизмі істота, що досягла найвищої святості. Від прізвиська напівлегендарного засновника буддизму Сіддхартхи Гаутами, якого називали Буддха.

Значення в інших словниках

1. будда — Індійський бог [XI]  Словник з творів Івана Франка
2. Будда — (с.т. будитель) праукраїнець Сіддгардга Гавтомі, засновник буддизму  Словник чужослів Павло Штепа
3. будда — -и, ч. У буддизмі – істота, що досягла найвищої святості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. Будда — Бу́дда іменник чоловічого роду, істота історична особа — засновник буддизму Шак'я Муні  Орфографічний словник української мови
5. Будда — бл. 560-480 до н.е., староіндійський аскет і філософ, засновник буддизму.  Універсальний словник-енциклопедія
6. Будда — Бу́дда, -дди, -дді Са́к’я-Му́ні = Бу́дда  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)