біотит

біоти́т

породоутворюючий мінерал класу силікатів, залізисто-магнезіальна слюда, колір від жовтого, бурого до чорного. Використовують як електроізоляційний матеріал, для виготовлення фарби. Від прізвища французького вченого Ж.-Б. Біо.

Значення в інших словниках

1. біотит — біоти́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. біотит — Биотит — biotite — Biotit — мінерал класу силікатів (алюмосилікат шаруватої будови). Збагачений залізом член ізоморфного ряду KFe3 (OH, F)2 [AlSi3O10], який належить до групи триоктаедричних слюд (залізисто-магнезіальна слюда).  Гірничий енциклопедичний словник
3. біотит — -у, ч. Мінерал класу силікатів бурого або чорного кольору, що використовується як електроізоляційний матеріал.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. біотит — БІОТИ́Т, у, ч. Мінерал чорного або бурого кольору групи слюд, алюмосилікат калію, заліза та магнію. Біотит, який являє собою магнезіально-залізисту слюду, названо за прізвищем французького фізика Ж.-Б. Біо (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. біотит — Мінерал класу силікатів; чорний або бурий, інколи з відтінками, скляний блиск; частий складник магматичних і метаморфічних порід.  Універсальний словник-енциклопедія