відикон
відико́н
[від від(ео)... і грец. είκών – зображення]
передавальна телевізійна трубка, що діє залежно від зміни електричного опору фоточутливого шару під впливом світла. Застосовують у телебаченні.
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука