відикон

відико́н

-а, ч., спец.

Передавальна телевізійна трубка для накопичення світлових сигналів і перетворення їх в електричні.

Значення в інших словниках

1. відикон — відико́н [від від(ео)... і грец. είκών – зображення] передавальна телевізійна трубка, що діє залежно від зміни електричного опору фоточутливого шару під впливом світла. Застосовують у телебаченні.  Словник іншомовних слів Мельничука