гайморит

гаймори́т

запалення придаткової порожнини носа – гайморової чи щелепної. Від прізвища англійського анатома 17 ст. Н. Гаймора.

Значення в інших словниках

1. гайморит — гаймори́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гайморит — -у, ч. Запалення слизової оболонки гайморової порожнини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гайморит — ГАЙМОРИ́Т, у, ч., мед. Запалення слизової оболонки гайморової порожнини. У дітей гострий гайморит нерідко виникає під час гострого нежитю, грипу, кору, скарлатини та інших інфекційних захворювань, а також внаслідок ураження коренів верхніх зубів (з наук.  Словник української мови у 20 томах
4. гайморит — ГАЙМОРИ́Т, у, ч. Запалення слизової оболонки гайморової порожнини. У хворих на гайморит часто втрачається нюх, з’являється сльозотеча, світлобоязнь, знижується працездатність (Веч. Київ, 12.III 1958, 4).  Словник української мови в 11 томах