геміплегія

геміплегі́я

(від гемі... і грец. πληγή – удар, поразка)

повна втрата довільних рухів (параліч) однієї половини тіла людини або тварини. Виникає при ураженні головного мозку або при функціональних розладах.

Значення в інших словниках

1. геміплегія — геміплегі́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. геміплегія — -ї, ж., мед. Параліч однієї половини тіла.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. геміплегія — ГЕМІПЛЕГІ́Я, ї, ж., вет., мед. Параліч правої або лівої половини тіла. Геміплегія переходить у глибокий геміпарез. Відновлюється м'язовий тонус паралізованих кінцівок (з наук. літ.); У хворого виявлено швидкий розвиток капсулярної геміплегії (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах