геміплегія

ГЕМІПЛЕГІ́Я, ї, ж., вет., мед.

Параліч правої або лівої половини тіла.

Геміплегія переходить у глибокий геміпарез. Відновлюється м'язовий тонус паралізованих кінцівок (з наук. літ.);

У хворого виявлено швидкий розвиток капсулярної геміплегії (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. геміплегія — геміплегі́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. геміплегія — -ї, ж., мед. Параліч однієї половини тіла.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. геміплегія — геміплегі́я (від гемі... і грец. πληγή – удар, поразка) повна втрата довільних рухів (параліч) однієї половини тіла людини або тварини. Виникає при ураженні головного мозку або при функціональних розладах.  Словник іншомовних слів Мельничука