грабен

гра́бен

(нім. Graben, букв. – рів, канава)

ділянка земної кори, що опустилася по лініях скидів нижче від сусідніх ділянок.

Значення в інших словниках

1. грабен — гра́бен іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. грабен — -а, ч. Ділянка земної кори, що опустилася по лініях скидів нижче від сусідніх ділянок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грабен — ГРА́БЕН, а, ч., геол. Ділянка земної кори, що опустилася по лініях скидів нижче від сусідніх ділянок. Однією з характерних рис будови Дніпровського грабена є поздовжні й поперечні розриви (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах