гунтер

гу́нтер

(англ. hunter, від hunt – полювати, гнати)

верховий кінь; розводять в Англії та Ірландії для спортивного полювання й перегонів з перешкодами (стипль-чез).

Значення в інших словниках

1. гунтер — гу́нтер іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гунтер — -а, ч. Верховий кінь; розводять в Англії та Ірландії для спортивного полювання й перегонів з перешкодами.  Великий тлумачний словник сучасної мови