гунтер

гу́нтер

-а, ч.

Верховий кінь; розводять в Англії та Ірландії для спортивного полювання й перегонів з перешкодами.

Значення в інших словниках

1. гунтер — гу́нтер іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гунтер — гу́нтер (англ. hunter, від hunt – полювати, гнати) верховий кінь; розводять в Англії та Ірландії для спортивного полювання й перегонів з перешкодами (стипль-чез).  Словник іншомовних слів Мельничука