гунтер

гу́нтер

(англ. hunter, від hunt – полювати, гнати)

верховий кінь; розводять в Англії та Ірландії для спортивного полювання й перегонів з перешкодами (стипль-чез).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гунтер — гу́нтер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гунтер — -а, ч. Верховий кінь; розводять в Англії та Ірландії для спортивного полювання й перегонів з перешкодами. Великий тлумачний словник сучасної мови