дикаїн

[від ди... і (ко)каїн]

лікарський препарат, застосовують місцево в хірургічній, очній та оториноларингологічній практиці як знеболювальний засіб.

Значення в інших словниках

1. дикаїн — -у, ч. Лікарський препарат, що його застосовують місцево в хірургічній, очній та оториноларингологчній практиці як знеболювальний засіб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. дикаїн — ДИКАЇ́Н, у, ч., фарм. Лікувальний препарат, що має сильну місцеву знеболювальну дію. Дикаїн застосовують у порошках і розчинах для поверхового знеболювання в офтальмологічній та отоларингологічній практиці (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах