дифракція

дифра́кція

(від лат. diffractus – розломлений)

огинання хвилями (світловими, звуковими) зустрічних перешкод. Д. спостерігають також під час руху мікрочастинок (електронів, протонів, нейтронів, атомів, молекул).

Значення в інших словниках

1. дифракція — дифра́кція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дифракція — -ї, ж., фіз. Огинання хвилями (звуковими, світловими і т. ін.) зустрічних перешкод. Дифракція світла.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дифракція — Промінезалом  Словник чужослів Павло Штепа
4. дифракція — ДИФРА́КЦІЯ, ї, ж., фіз. Огинання хвилями (звуковими, світловими і т. ін.) зустрічних перешкод. Проходячи крізь вузькі щілини і обходячи малі предмети, світло огинає їх.  Словник української мови в 11 томах