доміцилій

доміци́лій

(від лат. domicilium – оселя, притулок)

місце постійного або переважного перебування громадянина чи органу управління юридичної особи.

Значення в інших словниках

1. доміцилій — ДОМІЦИ́ЛІЙ, ю, ч., юр. Те саме, що доміци́ль. За французьким колізійним правом питання про спадкування рухомого майна обговорюється за законом доміцилію походження (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах