доміцилій
ДОМІЦИ́ЛІЙ, ю, ч., юр.
Те саме, що доміци́ль.
За французьким колізійним правом питання про спадкування рухомого майна обговорюється за законом доміцилію походження (з наук. літ.);
Можливість перенесення компанією свого доміцилію за кордон є додатковим стимулом для іноземних юридичних осіб при інвестуванні в країни з нестабільною економікою (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)