доміцилій

ДОМІЦИ́ЛІЙ, ю, ч., юр.

Те саме, що доміци́ль.

За французьким колізійним правом питання про спадкування рухомого майна обговорюється за законом доміцилію походження (з наук. літ.);

Можливість перенесення компанією свого доміцилію за кордон є додатковим стимулом для іноземних юридичних осіб при інвестуванні в країни з нестабільною економікою (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доміцилій — доміци́лій (від лат. domicilium – оселя, притулок) місце постійного або переважного перебування громадянина чи органу управління юридичної особи. Словник іншомовних слів Мельничука