доміцилій
ДОМІЦИ́ЛІЙ, ю, ч., юр.
Те саме, що доміци́ль.
За французьким колізійним правом питання про спадкування рухомого майна обговорюється за законом доміцилію походження (з наук. літ.);
Можливість перенесення компанією свого доміцилію за кордон є додатковим стимулом для іноземних юридичних осіб при інвестуванні в країни з нестабільною економікою (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доміцилій — доміци́лій (від лат. domicilium – оселя, притулок) місце постійного або переважного перебування громадянина чи органу управління юридичної особи. Словник іншомовних слів Мельничука