елатив

елати́в

(від лат. elatus – піднесений догори)

1. Найвищий ступінь порівняння з безвідносним значенням.

2. Відмінок із значенням виходу, виділення в деяких мовах (т. зв. «вихідний»).

Значення в інших словниках

1. елатив — елати́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. елатив — (лат. elatus — піднесений) стилістичний засіб інтенсивності ознаки, що має характерні експресивні суфікси: чистісінька правда, гарнесенько відшмагаю, низесенький уклін, гнітюще передчуття.  Словник стилістичних термінів
3. елатив — -а, ч. 1》 Найвищий ступінь порівняння з безвідносним значенням. 2》 Відмінок із значенням виходу (вихідних) у деяких мовах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. елатив — ЕЛАТИ́В, а, ч., лінгв. 1. Значення безвідносно великої міри ознаки, яке виражене формами найвищого ступеня, особливо в їх експресивному вживанні.  Словник української мови у 20 томах