елатив

елати́в

(від лат. elatus – піднесений догори)

1. Найвищий ступінь порівняння з безвідносним значенням.

2. Відмінок із значенням виходу, виділення в деяких мовах (т. зв. «вихідний»).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. елатив — елати́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. елатив — (лат. elatus — піднесений) стилістичний засіб інтенсивності ознаки, що має характерні експресивні суфікси: чистісінька правда, гарнесенько відшмагаю, низесенький уклін, гнітюще передчуття. Словник стилістичних термінів
  3. елатив — -а, ч. 1》 Найвищий ступінь порівняння з безвідносним значенням. 2》 Відмінок із значенням виходу (вихідних) у деяких мовах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. елатив — ЕЛАТИ́В, а, ч., лінгв. 1. Значення безвідносно великої міри ознаки, яке виражене формами найвищого ступеня, особливо в їх експресивному вживанні. Словник української мови у 20 томах