епонім

епоні́м

(грец. επώνυμος – той, що дає ім’я, назву)

1. У давніх афінян перший з дев’яти архонтів, іменем якого позначався рік.

2. Особа, яка дає чому-небудь своє ім’я.

Значення в інших словниках

1. епонім — епо́нім іменник чоловічого роду в ономастиці епоні́м іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. епонім — -а, ч. 1》 У давніх афінян – перший з дев'яти архонтів, іменем якого позначався рік. 2》 Особа, яка дає чому-небудь своє ім'я. 3》 Назва речі, процесу або функції, утворена від імені людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови