епонім

епоні́м

-а, ч.

1》 У давніх афінян – перший з дев'яти архонтів, іменем якого позначався рік.

2》 Особа, яка дає чому-небудь своє ім'я.

3》 Назва речі, процесу або функції, утворена від імені людини.

Значення в інших словниках

1. епонім — епо́нім іменник чоловічого роду в ономастиці епоні́м іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. епонім — епоні́м (грец. επώνυμος – той, що дає ім’я, назву) 1. У давніх афінян перший з дев’яти архонтів, іменем якого позначався рік. 2. Особа, яка дає чому-небудь своє ім’я.  Словник іншомовних слів Мельничука