капітуляція

капітуля́ція

(лат. capitulatio)

припинення опору збройних сил або частини їх на умовах, запропонованих переможцем чи погоджених внаслідок переговорів.

Значення в інших словниках

1. капітуляція — «присуд» [II, 239] (дослівно «надтермінове зобов'язання вислуженого вояка чи підстаршини до дальшого строку військової служби» з нім.-австр. Kapitulation «те саме») [ОГ] — понадстрокова служба у війську [VII] — тут: понадстрокова служба у війську [VI]  Словник з творів Івана Франка
2. капітуляція — капітуля́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. капітуляція — -ї, ж. 1》 Припинення збройного опору і здача переможцеві на певних умовах, запропонованих ним. 2》 перен. Відмова від боротьби, визнання свого безсилля перед ким-, чим-небудь. 3》 Нерівноправний договір, що фіксує привілейований режим для іноземців порівняно з громадянами держави перебування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. капітуляція — Домовленість про складення зброї частиною чи усім військом, буває безумовною та на певних умовах.  Універсальний словник-енциклопедія
5. капітуляція — Капітуля́ція, -ції, -цією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. капітуляція — КАПІТУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. 1. Припинення збройного опору й здача переможцеві на певних умовах, запропонованих ним. 8 травня 1945 р. в Берліні, в будинку колишнього військово-інженерного училища...  Словник української мови в 11 томах