карбюризатор

карбюриза́тор

(від лат. carbo – вугілля і uro – палю)

матеріал, за допомогою якого цементують (збагачують вуглецем) поверхню сталевих виробів. Найпоширеніший твердий К. – деревне вугілля, просочене розчинами мінеральних солей – вуглекислими барієм, кальцієм тощо.

Значення в інших словниках

1. карбюризатор — карбюриза́тор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. карбюризатор — -а, ч. Речовина, за допомогою якої збагачують вуглецем поверхню сталевих виробів. Твердий карбюризатор — деревне вугілля, просочене розчинами мінеральних солей: вуглекислими барієм, кальцієм тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. карбюризатор — КАРБЮРИЗА́ТОР, у, ч., спец. Речовина (тверда, рідка або газоподібна), за допомогою якої збагачують вуглецем (цементують) поверхню сталевих виробів.  Словник української мови у 20 томах