карбюризатор

КАРБЮРИЗА́ТОР, у, ч., спец.

Речовина (тверда, рідка або газоподібна), за допомогою якої збагачують вуглецем (цементують) поверхню сталевих виробів.

Твердим карбюризатором є деревне вугілля, просочене розчинами мінеральних солей (вуглекислими барієм, кальцієм тощо); газоподібним – очищений природний газ, пропан або бутан; до рідких карбюризаторів відносять гас, синтин, триетаноламін (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. карбюризатор — карбюриза́тор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. карбюризатор — -а, ч. Речовина, за допомогою якої збагачують вуглецем поверхню сталевих виробів. Твердий карбюризатор — деревне вугілля, просочене розчинами мінеральних солей: вуглекислими барієм, кальцієм тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. карбюризатор — карбюриза́тор (від лат. carbo – вугілля і uro – палю) матеріал, за допомогою якого цементують (збагачують вуглецем) поверхню сталевих виробів. Найпоширеніший твердий К. – деревне вугілля, просочене розчинами мінеральних солей – вуглекислими барієм, кальцієм тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука