карбюризатор
КАРБЮРИЗА́ТОР, у, ч., спец.
Речовина (тверда, рідка або газоподібна), за допомогою якої збагачують вуглецем (цементують) поверхню сталевих виробів.
Твердим карбюризатором є деревне вугілля, просочене розчинами мінеральних солей (вуглекислими барієм, кальцієм тощо); газоподібним – очищений природний газ, пропан або бутан; до рідких карбюризаторів відносять гас, синтин, триетаноламін (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карбюризатор — карбюриза́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- карбюризатор — -а, ч. Речовина, за допомогою якої збагачують вуглецем поверхню сталевих виробів. Твердий карбюризатор — деревне вугілля, просочене розчинами мінеральних солей: вуглекислими барієм, кальцієм тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- карбюризатор — карбюриза́тор (від лат. carbo – вугілля і uro – палю) матеріал, за допомогою якого цементують (збагачують вуглецем) поверхню сталевих виробів. Найпоширеніший твердий К. – деревне вугілля, просочене розчинами мінеральних солей – вуглекислими барієм, кальцієм тощо. Словник іншомовних слів Мельничука