кератит

керати́т

[від грец. κέρας (κέρατος) – ріг]

запалення рогівки ока; виникає при ушкодженнях рогівки, а також як ускладнення кон’юнктивіту, туберкульозу тощо.

Значення в інших словниках

1. кератит — керати́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кератит — -у, ч., мед. Запалення рогівки ока. Травматичний кератит — кератит, що виникає при непроникаючих травмах рогівки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кератит — КЕРАТИ́Т, у, ч., вет., мед. Запалення рогівки ока. Кератит виявляється переважно помутнінням рогівки, виразкою, болем і почервонінням ока. Може мати травматичне або інфекційне (грип, туберкульоз та ін.) походження (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. кератит — КЕРАТИ́Т, у, ч. Запалення рогівки ока. Одночасно з.. кератитом.. спостерігається глухота, викликана ураженням внутрішнього вуха (Хвор. дит. віку, 1955, 269).  Словник української мови в 11 томах