кератит
керати́т
[від грец. κέρας (κέρατος) – ріг]
запалення рогівки ока; виникає при ушкодженнях рогівки, а також як ускладнення кон’юнктивіту, туберкульозу тощо.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кератит — керати́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кератит — -у, ч., мед. Запалення рогівки ока. Травматичний кератит — кератит, що виникає при непроникаючих травмах рогівки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кератит — КЕРАТИ́Т, у, ч., вет., мед. Запалення рогівки ока. Кератит виявляється переважно помутнінням рогівки, виразкою, болем і почервонінням ока. Може мати травматичне або інфекційне (грип, туберкульоз та ін.) походження (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- кератит — КЕРАТИ́Т, у, ч. Запалення рогівки ока. Одночасно з.. кератитом.. спостерігається глухота, викликана ураженням внутрішнього вуха (Хвор. дит. віку, 1955, 269). Словник української мови в 11 томах