коагуляція

коагуля́ція

(від лат. coagulatio – згортання, згущення)

злипання частинок колоїдів при їхньому зіткненні в процесі теплового (броунівського) руху, переміщування або напрямленого переміщення в зовнішньому силовому полі. Застосовують для очищення води, повітря тощо.

Значення в інших словниках

1. коагуляція — коагуля́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. коагуляція — Коагуляция — coagulation (flocculation) — *Koagulation, Flockung, Ausflocken, Flocken, Gerinnen — злипання частинок колоїдів при їхньому зіткненні в процесі теплового (броунівського) руху...  Гірничий енциклопедичний словник
3. коагуляція — -ї, ж., спец. Процес зсідання й випадіння в осад частинок речовини з колоїдного розчину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. коагуляція — КОАГУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Процес зсідання й випадіння в осад частинок речовини з колоїдного розчину. Розчини соляної та оцтової кислот спричиняють коагуляцію бурових розчинів (з наук. літ.). 2. вет., мед.  Словник української мови у 20 томах
5. коагуляція — КОАГУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., спец. Процес зсідання й випадіння в осад частинок речовини з колоїдного розчину. Основним методом прискорення коагуляції є добавляння до колоїдного розчину невеликої кількості різних електролітів (Заг. хімія, 1955, 464).  Словник української мови в 11 томах