конфіскація

конфіска́ція

(лат. confiscate, від confisco – вилучаю у власність держави)

1. Примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна в судовому або адміністративному порядку.

2. Вилучення з обігу друкованих творів.

Значення в інших словниках

1. конфіскація — конфіска́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. конфіскація — (власности) експропріація, г. вивласнення; (друкованих видань) вилучення; г. конфіската.  Словник синонімів Караванського
3. конфіскація — -ї, ж. Примусове та безоплатне вилучення майна, грошей і т. ін. у приватної особи на користь держави як санкції за правопорушення. || Вилучення з ужитку друкованих творів і т. ін., накладання на них арешту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. конфіскація — КОНФІСКА́ЦІЯ, ї, ж. Примусове та безплатне забирання майна, грошей і т. ін. у приватної особи на користь держави. Боявся [бай] почути страшну відповідь – слова про конфіскацію його табунів (О. Донченко); – Як його звуть?...  Словник української мови у 20 томах
5. конфіскація — (англ. сопfiscation) 1. примусове безоплатне вилучення у власність держави всього чи частини майна в судовому або адміністративному порядку. 2. вилучення з обігу друкованих творів.  Економічний словник
6. конфіскація — Конфіска́ція, -ції, -цією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. конфіскація — КОНФІСКА́ЦІЯ, ї, ж. Примусове та безплатне забирання майна, грошей іт. ін. у приватної особи на користь держави. Конфіскація означає відчуження власності без відшкодування (Ленін, 6, 1949, 385)...  Словник української мови в 11 томах
8. конфіскація — рос. конфискация (від латин. confiscatio — відібрання) — примусове і безоплатне вилучення у власність держави всього або частини особистого майна, що належить фізичній чи юридичній особі, здебільшого покараній.  Eкономічна енциклопедія