конфіскація
КОНФІСКА́ЦІЯ, ї, ж.
Примусове та безплатне забирання майна, грошей і т. ін. у приватної особи на користь держави.
Боявся [бай] почути страшну відповідь – слова про конфіскацію його табунів (О. Донченко);
– Як його звуть? – Звуть: Катранник Мирон, злісний підкуркульник; приховує предмети церкви, коли підлягають конфіскації і здачі державі (В. Барка);
Багато не дадуть, бо не доведуть.., але неодмінно – з конфіскацією майна (В. Дрозд);
Введення нових податків і підвищення вже існуючих, а також чергові фіскальні заходи відносно єврейських лихварів та торговців, аж до конфіскації в особливо заможних усього майна, не дали бажаного ефекту, дозволивши лише на час залатати дірки в державному бюджеті (О. Авраменко, В. Авраменко);
// Вилучення з ужитку друкованих творів і т. ін., накладання на них арешту.
Сконфіскував [прокурор] .. заледве десять [чисел газети], а й з них трьох конфіскацій суд не затвердив (І. Франко);
Панна читала, як били в честь Польщі українські штаби, як кинули посуд з чорнилом у вікно української книгарні, як саджали до тюрми за похвалювання вчинку, як конфіскували газети за цитати з Міцкевича (Г. Хоткевич);
Іван стояв коло столу і читав вирок суду в справі конфіскації першого номера журналу (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)