конфіскація
КОНФІСКА́ЦІЯ, ї, ж. Примусове та безплатне забирання майна, грошей іт. ін. у приватної особи на користь держави.
Конфіскація означає відчуження власності без відшкодування (Ленін, 6, 1949, 385);
Боявся [бай] почути страшну відповідь — слова про конфіскацію його табунів (Донч., І, 1956, 116);
// Вилучення з ужитку друкованих творів і т. ін., накладання на них арешту.
Сконфіскував [прокурор] .. заледве десять [чисел газети], а й з них трьох конфіскацій суд не затвердив (Фр., VI, 1951, 231);
Іван стояв коло столу і читав вирок суду в справі конфіскації першого номера журналу (Кол., Терен.., 1959, 290).
Словник української мови (СУМ-11)