конфіскація

КОНФІСКА́ЦІЯ, ї, ж.

Примусове та безплатне забирання майна, грошей і т. ін. у приватної особи на користь держави.

Боявся [бай] почути страшну відповідь – слова про конфіскацію його табунів (О. Донченко);

– Як його звуть? – Звуть: Катранник Мирон, злісний підкуркульник; приховує предмети церкви, коли підлягають конфіскації і здачі державі (В. Барка);

Багато не дадуть, бо не доведуть.., але неодмінно – з конфіскацією майна (В. Дрозд);

Введення нових податків і підвищення вже існуючих, а також чергові фіскальні заходи відносно єврейських лихварів та торговців, аж до конфіскації в особливо заможних усього майна, не дали бажаного ефекту, дозволивши лише на час залатати дірки в державному бюджеті (О. Авраменко, В. Авраменко);

// Вилучення з ужитку друкованих творів і т. ін., накладання на них арешту.

Сконфіскував [прокурор] .. заледве десять [чисел газети], а й з них трьох конфіскацій суд не затвердив (І. Франко);

Панна читала, як били в честь Польщі українські штаби, як кинули посуд з чорнилом у вікно української книгарні, як саджали до тюрми за похвалювання вчинку, як конфіскували газети за цитати з Міцкевича (Г. Хоткевич);

Іван стояв коло столу і читав вирок суду в справі конфіскації першого номера журналу (П. Колесник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конфіскація — конфіска́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. конфіскація — (власности) експропріація, г. вивласнення; (друкованих видань) вилучення; г. конфіската. Словник синонімів Караванського
  3. конфіскація — -ї, ж. Примусове та безоплатне вилучення майна, грошей і т. ін. у приватної особи на користь держави як санкції за правопорушення. || Вилучення з ужитку друкованих творів і т. ін., накладання на них арешту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. конфіскація — (англ. сопfiscation) 1. примусове безоплатне вилучення у власність держави всього чи частини майна в судовому або адміністративному порядку. 2. вилучення з обігу друкованих творів. Економічний словник
  5. конфіскація — конфіска́ція (лат. confiscate, від confisco – вилучаю у власність держави) 1. Примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна в судовому або адміністративному порядку. 2. Вилучення з обігу друкованих творів. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. конфіскація — Конфіска́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. конфіскація — КОНФІСКА́ЦІЯ, ї, ж. Примусове та безплатне забирання майна, грошей іт. ін. у приватної особи на користь держави. Конфіскація означає відчуження власності без відшкодування (Ленін, 6, 1949, 385)... Словник української мови в 11 томах
  8. конфіскація — рос. конфискация (від латин. confiscatio — відібрання) — примусове і безоплатне вилучення у власність держави всього або частини особистого майна, що належить фізичній чи юридичній особі, здебільшого покараній. Eкономічна енциклопедія