конфіскація

рос. конфискация

(від латин. confiscatio — відібрання) — примусове і безоплатне вилучення у власність держави всього або частини особистого майна, що належить фізичній чи юридичній особі, здебільшого покараній. К. в судовому порядку застосовується за вироком суду як додаткова міра покарання. Предмети домашнього вжитку, продукти харчування, носильні речі тощо, необхідні для засудженого, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні, К. не підлягають. Від К. як додаткової міри кримінального покарання відрізняють конфіскацію предметів, що були засобами вчинення злочинів або придбані злочинним шляхом. Ці предмети підлягають обов'язковому вилученню незалежно від того, чи застосовувалась К. як додаткова міра покарання. К. в судовому порядку може проводитись також за деякі адміністративні вчинки постановою народного судді. К. в адміністративному порядку проводиться у випадках, якщо: особа володіє майном, володіти яким заборонено законом; виявлені предмети контрабанди; пересилаються поштою предмети, посилання яких заборонено; порушені порядок зберігання і використання вогнепальної зброї, правила і терміни полювання тощо. При К. в адміністративному порядку в день відібрання майна складається акт, копія якого видається власникові конфіскованого майна з правом подання скарги у встановленому законом порядку. Від судової К. належить відрізняти К. звичайним революційним порядком на підставі декретів чи адміністративних рішень. За радянських часів К. застосовувалась як захід припинення окремих видань чи вилучення деяких матеріалів із преси, які не "вписувались" у світ комуністичної ідеології.