кронштейн

кронште́йн

(нім. Kragstein)

1. архіт. Вид консолі.

2. Підпора для деталей, механізмів, прикріплена до вертикальної поверхні (стіни, колони тощо).

Значення в інших словниках

1. кронштейн — кронште́йн іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кронштейн — -а, ч. 1》 тех. Горизонтальна підпора для деталі, механізму, пристрою, прикріплена до вертикальної площини. 2》 архіт. Скісна підпора (перев. кам'яна) балкона, карниза тощо; консоль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кронштейн — див. консоля  Словник чужослів Павло Штепа
4. кронштейн — КРОНШТЕ́ЙН, а, ч. 1. техн. Горизонтальна підпора для деталі, пристрою, полиці і т. ін., прикріплена до вертикальної площини. Для відновлення роботи радіоточок, пошкоджених шквальним вітром, необхідно встановити 58 кронштейнів (з газ.). 2. архт.  Словник української мови у 20 томах
5. кронштейн — Закінчення балки перекриття, виступає за лице муру, або підпора, що підтримує карниз, балкон і т.п., часто оздоблений.  Універсальний словник-енциклопедія
6. кронштейн — КРОНШТЕ́ЙН, а, ч. 1. техн. Горизонтальна підпора для деталі, механізму, пристрою, прикріплена до вертикальної площини. До рами [автомобіля] прикріплені кронштейни для кріплення крил, підніжок, паливного бака, ресор та інших деталей (Підручник шофера..  Словник української мови в 11 томах
7. кронштейн — (нім. — виступаючий камінь) Прикріплена до стіни або стовпа та пластично оформлена підпора з великим виносом, яка може підтримувати карниз, балкон, нести прикрасу, скульптурний твір тощо (порівн. консоль). Часто мала багате профілювання, оформлялась декоративними волютами та іншими прикрасами.  Архітектура і монументальне мистецтво