кронштейн
КРОНШТЕ́ЙН, а, ч.
1. техн. Горизонтальна підпора для деталі, пристрою, полиці і т. ін., прикріплена до вертикальної площини.
Для відновлення роботи радіоточок, пошкоджених шквальним вітром, необхідно встановити 58 кронштейнів (з газ.).
2. архт. Частина балки, що виступає із стіни і служить опорою балкона, карниза і т. ін.; консоль (у 1 знач.).
Підпружними арками на кронштейнах храм поділявся на три нерівні частини, з яких середня, квадратна, завершувалася хрестовим склепінням (з наук. літ.);
Я загримувався і чекав біля кронштейна на вихід (Ю. Смолич);
Глиняні непоказні будиночки намагалися затулитися від сонця химерними бляшаними козирочками, прилаштованими над дверима на гарно вигнутих кованих кронштейнах (П. Загребельний).
3. Пересувна підставка для статуеток, квітів, одягу і т. ін.; консоль (у 2 знач.).
Владислав колись приробив на дубовому стояку дротяний кронштейн для квіткового вазона (О. Тесленко);
Там, за склом вітрини, на двох довгих елегантних кронштейнах у стилі хай-тек, установлених один проти одного, висіли ексклюзивні вироби – жіночі сукні та чоловічі костюми найвідоміших іноземних фірм (І. Роздобудько);
Уздовж двох стiн у гардеробнiй стояли кронштейни з вiшаками для одягу (Г. Вдовиченко).
Словник української мови (СУМ-20)