кронштейн
КРОНШТЕ́ЙН, а, ч.
1. техн. Горизонтальна підпора для деталі, механізму, пристрою, прикріплена до вертикальної площини.
До рами [автомобіля] прикріплені кронштейни для кріплення крил, підніжок, паливного бака, ресор та інших деталей (Підручник шофера.., 1960, 226).
2. архт. Скісна підпора (переважно кам’яна) балкона, карниза тощо; консоль.
Дуже типовим [на Україні] було влаштування великих виносів даху, укріплюваних на кронштейнах (Дерев, зодч. Укр., 1949, 10);
Я загримувався і чекав біля кронштейна на вихід (Смо-лич, Театр.., 1946, 101).
Словник української мови (СУМ-11)