кюбель

кю́бель

(нім. Kubel, букв. – чан, цебро)

пристрій (посудина з відкидними стінками або днищем) для захоплювання (зачерпування) і механізованого розвантаження сипких вантажів.

Значення в інших словниках

1. кюбель — кю́бель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кюбель — -я, ч. Пристрій для захоплювання (зачерпування) і механізованого розвантаження сипких вантажів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кюбель — КЮ́БЕЛЬ, я, ч. Пристрій з відкидними стінками або днищем для зачерпування сипких вантажів. Перекидний кюбель.  Словник української мови у 20 томах