кюбель

кю́бель

-я, ч.

Пристрій для захоплювання (зачерпування) і механізованого розвантаження сипких вантажів.

Значення в інших словниках

1. кюбель — кю́бель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кюбель — КЮ́БЕЛЬ, я, ч. Пристрій з відкидними стінками або днищем для зачерпування сипких вантажів. Перекидний кюбель.  Словник української мови у 20 томах
3. кюбель — кю́бель (нім. Kubel, букв. – чан, цебро) пристрій (посудина з відкидними стінками або днищем) для захоплювання (зачерпування) і механізованого розвантаження сипких вантажів.  Словник іншомовних слів Мельничука