кюбель
кю́бель
-я, ч.
Пристрій для захоплювання (зачерпування) і механізованого розвантаження сипких вантажів.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кюбель — кю́бель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кюбель — КЮ́БЕЛЬ, я, ч. Пристрій з відкидними стінками або днищем для зачерпування сипких вантажів. Перекидний кюбель. Словник української мови у 20 томах
- кюбель — кю́бель (нім. Kubel, букв. – чан, цебро) пристрій (посудина з відкидними стінками або днищем) для захоплювання (зачерпування) і механізованого розвантаження сипких вантажів. Словник іншомовних слів Мельничука