кюбель
КЮ́БЕЛЬ, я, ч.
Пристрій з відкидними стінками або днищем для зачерпування сипких вантажів.
Перекидний кюбель.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кюбель — кю́бель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кюбель — -я, ч. Пристрій для захоплювання (зачерпування) і механізованого розвантаження сипких вантажів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кюбель — кю́бель (нім. Kubel, букв. – чан, цебро) пристрій (посудина з відкидними стінками або днищем) для захоплювання (зачерпування) і механізованого розвантаження сипких вантажів. Словник іншомовних слів Мельничука