лакриця

лакри́ця

(нім Lakritze, з лат. liquiritia, від грец. γλυκύρριξα – солодкий корінь)

рід багаторічних трав’янистих рослин родини бобових. Поширені здебільшого в Середземномор’ї. Деякі види вирощують як технічні й лікарські рослини. Інші назви – солодка, солодець.

Значення в інших словниках

1. лакриця — лакри́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. лакриця — -і, ж. Те саме, що локриця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лакриця — ЛАКРИЦЯ, і, ж. 1. Рід рослин родини бобових; солодка, солодець. Лакриця, також відома під назвою солодка гладка, – багаторічна рослина, яка поширена здебільшого в Середземномор'ї (з Інтернету).  Словник української мови у 20 томах