лакриця

ЛАКРИЦЯ, і, ж.

1. Рід рослин родини бобових; солодка, солодець.

Лакриця, також відома під назвою солодка гладка, – багаторічна рослина, яка поширена здебільшого в Середземномор'ї (з Інтернету).

2. Корінь та кореневище цих рослин, які використовують у фармацевтичній та кондитерській промисловості.

Лакриця, кокаїн, амфетаміни, пероральні контрацептиви, стероїди, нестероїдні протизапальні засоби, еритропоетин і циклоспорини – препарати, які можуть підвищити АТ (артеріальний тиск) (з наук. літ.);

Екстракт лакриці, який містить більше 10 % за масою сахарози, використовують для виготовлення тістечок, пастили, солодких плиток і т. ін (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. лакриця — лакри́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. лакриця — -і, ж. Те саме, що локриця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лакриця — лакри́ця (нім Lakritze, з лат. liquiritia, від грец. γλυκύρριξα – солодкий корінь) рід багаторічних трав’янистих рослин родини бобових. Поширені здебільшого в Середземномор’ї. Деякі види вирощують як технічні й лікарські рослини. Інші назви – солодка, солодець.  Словник іншомовних слів Мельничука