ларингіт

ларингі́т

[від грец. λάρυγξ (λάρυγγος) – гортань, горлянка]

запалення слизової оболонки гортані людини й тварин. Спричинюється хвороботворними мікроорганізмами, охолодженням тіла, перенапруженням голосу тощо.

Значення в інших словниках

1. ларингіт — ларингі́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ларингіт — -у, ч., мед. Запалення слизової оболонки гортані.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ларингіт — ЛАРИНГІ́Т, у, ч. Запалення слизової оболонки гортані. Гострі ларингіти виникають під впливом різних подразників: термічних, хімічних (з навч. літ.); Цинку сульфат призначають хворим на кон'юнктивіт, катаральний ларингіт (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. ларингіт — ЛАРИНГІ́Т, у, ч. Запалення слизової оболонки гортані. Гострі ларингіти виникають під впливом різних подразників: термічних, хімічних (Лікар, експертиза.., 1958, 116).  Словник української мови в 11 томах