ларингіт
ларингі́т
[від грец. λάρυγξ (λάρυγγος) – гортань, горлянка]
запалення слизової оболонки гортані людини й тварин. Спричинюється хвороботворними мікроорганізмами, охолодженням тіла, перенапруженням голосу тощо.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ларингіт — ларингі́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ларингіт — -у, ч., мед. Запалення слизової оболонки гортані. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ларингіт — ЛАРИНГІ́Т, у, ч. Запалення слизової оболонки гортані. Гострі ларингіти виникають під впливом різних подразників: термічних, хімічних (з навч. літ.); Цинку сульфат призначають хворим на кон'юнктивіт, катаральний ларингіт (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- ларингіт — ЛАРИНГІ́Т, у, ч. Запалення слизової оболонки гортані. Гострі ларингіти виникають під впливом різних подразників: термічних, хімічних (Лікар, експертиза.., 1958, 116). Словник української мови в 11 томах