1. Словник української мови у 20 томах

ларингіт

ЛАРИНГІ́Т, у, ч.

Запалення слизової оболонки гортані.

Гострі ларингіти виникають під впливом різних подразників: термічних, хімічних (з навч. літ.);

Цинку сульфат призначають хворим на кон'юнктивіт, катаральний ларингіт (з навч. літ.);

Через брак адекватного лікування й ослаблений імунітет нежить може призвести до розвитку ларингіту, фарингіту, бронхіту, пневмонії й отиту (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ларингіт — ларингі́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ларингіт — -у, ч., мед. Запалення слизової оболонки гортані. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ларингіт — ларингі́т [від грец. λάρυγξ (λάρυγγος) – гортань, горлянка] запалення слизової оболонки гортані людини й тварин. Спричинюється хвороботворними мікроорганізмами, охолодженням тіла, перенапруженням голосу тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. ларингіт — ЛАРИНГІ́Т, у, ч. Запалення слизової оболонки гортані. Гострі ларингіти виникають під впливом різних подразників: термічних, хімічних (Лікар, експертиза.., 1958, 116). Словник української мови в 11 томах